У двох найзнаменитіших зелених зонах міста встановлюються великі пастки для комах. Звучить просто і навіть мило, але насправді це серйозне наукове полювання. У пошуках нового виду. Або, принаймні, “можливості” його відкриття.
Цей невеликий проект оголює похмуру грань сучасної філантропії. Великі капітали течуть не лише до найгостріших криз, а й до яскравих, новаторських проектів. Ця суперечність лежить у самому центрі сучасної екологічної благодійності. Ми фінансуємо екзотику, а не завжди те, що є найбільш терміновим.
«Протиріччя, що лежить в основі екологічної благодійності великих фондів»
Тим часом решта планети змінюється просто у нас під ногами. Столітнє домінування вугілля як основного джерела енергії? Повалено. Закінчено. Як зазначає Браян Уолш, ця епоха закінчилася. Епоха димових труб пішла в минуле. Тепер питання в тому, як ми заповнимо вакуум, що утворився. Відповідь, зрозуміло, залежить лише від нас. Жахливо. Захоплено. В основному страшно.
Тож на чому має зосередитися політика? Експерт із клімату Метт Хьюбер стверджує, що демократи, можливо, фокусуються на неправильній проблемі. На його думку, їм слід переключитися та зайнятися іншими питаннями. Це контрінтуїтивний погляд для кризи, яка вимагає всієї нашої уваги, але варто вислухати. Чому ми зациклюємося лише на кліматичному важелі, тоді як інші механізми заклинило?
Якщо ви шукаєте притулку від політичної метушні, подивіться усередину країни. Але не в переносному значенні. Служба національних парків США займається понад 400 об’єктами, проте більшість людей ігнорує приховані перлини, заховані між знаменитими парками. Аріана Аспуру та Шон Рамеварам склали їхню карту. Тихі місця. Менше натовпів. Справжній спокій, можливо.
Ми ловимо жуків. Ми ховаємо вугільну галузь. Ми знаходимо тихі парки. Чи наводить це все до якогось осмисленого результату?
