Розвиток штучного інтелекту становить загрозу існування людини. Оскільки алгоритми поглинають і перетравлюють весь онлайн-контент, унікальна, хаотична та глибоко особиста природа людської думки ризикує стати гомогенізованою в м’яку, передбачувану імітацію. У цьому контексті скромний щоденник — фізична книга, наповнена рукописними думками — виглядає не як химерний пережиток минулого, а як рішучий акт непокори.
Комерціалізація людського досвіду
Моделі штучного інтелекту навчаються шляхом збору даних, у тому числі творчих робіт письменників і художників, часто без їхньої згоди. Цей процес перетворює індивідуальне вираження в товар, зводячи нюанси людського досвіду до статистичних шаблонів. Інтернет, колись простір для вільного обміну, стає випробувальним полігоном для машин, які можуть симулювати, але ніколи не можуть по-справжньому відчувати.
Ось чому фізична форма щоденника має значення. Це свідомий відхід від цифрової реальності, відмова від участі в системах, які прагнуть стерти індивідуальність. Рукописний щоденник – фортеця проти алгоритмічного привласнення. Його неможливо зібрати, проіндексувати чи відтворити без фізичного втручання.
Швидкоплинність правдивої думки
Слово «щоденник» походить від грецького ephemeris, що означає щось швидкоплинне і минуще. Саме в цьому його сила. На відміну від тексту, створеного штучним інтелектом, який розрахований на постійність і масштаб, щоденник фіксує швидкоплинність життя: швидкоплинну думку, забуте почуття, несформовану ідею.
Чат-бот може симулювати мислення, але не може відчути ніжність людських почуттів. Він не може сприймати світ недосконалими, суб’єктивними очима. Щоденник – це місце, де ми висловлюємо те, що насправді думаємо, приватний архів спогадів і почуттів, який існує незалежно від алгоритмічного контролю.
Сила приватного вираження
Розглянемо приклад викинутого щоденника, знайденого на складі в Нью-Йорку. Його сторінки, наповнені сирими, невідфільтрованими думками, розкривали письменника, який свідомо відкидав ідею аудиторії. Метою була не публікація, а сам акт мислення — виклик «уявної спільноти читачів і філософів» через чисту силу приватного вираження.
У цьому полягає радикальний потенціал щоденника. Це простір для нефільтрованого самодослідження, вільного від обмежень оптимізації чи перевірки. Письменник назвав володіння пером «чарівною паличкою», яка відкриває «завоювання більших знань». Це не просто запис подій; мова йде про розвиток розуму, який протистоїть формуванню зовнішніми силами.
У епоху, коли все є даними, щоденник є свідченням цінності того, що не піддається кількісній оцінці. Це нагадування про те, що людська думка, у всій її хаотичній, суб’єктивній красі, варта того, щоб її берегли — одну сторінку за рукописною сторінкою.
Майбутнє людського голосу може залежати від нашої готовності від’єднатися від машини та відновити зв’язок із самим собою за допомогою простого бунтарського акту письма.
