Конфлікт між Сполученими Штатами та Іраном вступив у нову нестабільну фазу, що характеризується зміною американських стратегій та поглибленням світової економічної кризи. Через п’ять тижнів після початку воєнної кампанії, ініційованої адміністрацією Трампа та Ізраїлем, мета досягнення вирішальної перемоги залишається недосяжною; натомість на перший план вийшло небезпечне протистояння, що ставить під удар глобальну енергетичну безпеку.
Економічна зброя: Ормузька протока
У той час як США та Ізраїль зберігають військову перевагу на полі бою, Ірану вдалося перевести конфлікт із суто військового протистояння у площину економічного. Заблокувавши Ормузька протока — критично важливу морську артерію для світових постачань нафти — Тегеран чинив значний тиск на світове співтовариство.
Наслідки цієї блокади вже відчуваються у всьому світі:
– Скачки цін на енергоносії: Світові ціни на нафту різко зросли, а середня вартість бензину в США перевищила 4 долари за галон.
– Збої в ланцюжках поставок: Різко зросла вартість товарів першої необхідності, включаючи добрива.
– Соціальна нестабільність: Десятки країн зіткнулися з нормуванням споживання енергії та запровадженням комендантської години як прямий наслідок дефіциту поставок.
Ця тактика підкреслює зростаючу тенденцію у сучасних війнах: асиметричний конфлікт. Використовуючи недорогі дрони та своє географічне положення, Іран змушує США та Ізраїль витрачати набагато дорожчі протиракети-перехоплювачі, фактично «виснажуючи» ресурси противників і завдаючи їм удару там, де найболючіше — у світовій економіці.
Зміна стратегії США
Підхід президента Трампа до кризи характеризується непослідовністю. Заявлені цілі адміністрації при здійсненні перших авіаударів 28 лютого варіювалися від усунення «безпосередніх загроз» та запобігання розповсюдженню ядерної зброї до нав’язування зміни режиму. Через відсутність єдиної згуртованої мети критики припускають, що стратегія імпровізується безпосередньо в ході подій.
Риторика президента щодо Ормузької протоки зазнала кількох різких змін:
1. Заперечення: Спочатку він стверджував, що закриття протоки не є серйозною проблемою.
2. Перекладання відповідальності: Пропозиції про те, що інші країни повинні взяти на себе відповідальність за відкриття судноплавного шляху.
3. Агресивні загрози: Зовсім недавно, використовуючи вкрай різкі висловлювання в Truth Social, він пригрозив завдати ударів по іранських електростанціях та мостах, якщо блокада не буде негайно знята.
Гуманітарні та правові ризики
Потенціал ескалації несе у собі величезні гуманітарні ризики. За наявними даними, внаслідок ударів США та Ізраїлю загинуло 1500 мирних жителів, а також пошкоджено критично важливу інфраструктуру, включаючи школи та житлові райони.
Останні загрози завдати ударів по електростанціям та мостам ставлять серйозні питання перед міжнародним правом. Згідно з міжнародними правовими нормами, військові удари по цивільній інфраструктурі, як правило, заборонені, за винятком випадків, коли вони роблять прямий і необхідний внесок у військові операції. Масштабний удар по енергетичній системі Ірану може призвести до:
– припинення подачі електрики та чистої води мільйонам людей.
– Паралічу систем охорони здоров’я та служб екстреної допомоги.
– Масштабним стражданням цивільного населення, що спостерігачі часто описують як відкат до умов «кам’яного віку».
Тупикова ситуація
Незважаючи на напруження, що зростає, дипломатичне рішення залишається недосяжним. І США, і Іран відкинули пропозиції про припинення вогню, які передбачали 45-денну паузу в бойових діях для переговорів про перекриття (відкриття) протоки.
Поточна ситуація характеризується циклом загроз та затримок. Президент Трамп неодноразово встановлював терміни для виконання вимог Іраном, переносячи їх кілька разів із 21 березня на поточний термін — 7 квітня, що тримає міжнародне співтовариство у стані високої напруги.
Без узгодженого шляху до деескалації чи чіткого дипломатичного маршруту конфлікт залишається замкненим у циклі військової ескалації та економічного авантюризму, тоді як світ спостерігає зворотним відліком, який має передбачуваного фіналу.
Висновок
Конфлікт вийшов за рамки регіональної військової суперечки, перетворившись на глобальну економічну та гуманітарну кризу. Поки США намагаються знайти послідовну стратегію для відкриття Ормузької протоки, ризик масштабної ескалації з ударами по цивільній інфраструктурі залишається лякаючою та небезпечною реальністю.
