Virtual Machine (VM) – це спецпрограма, здатна створювати всередині операційної системи ще одну ОС, ізольовану програмно від основної. Для підключення віртуального образу необхідно виділити частину фізичних ресурсів на створення віртуальних комплектуючих.
Взаємодія з фізичним залізом
Як і звичайного комп’ютера, віртуальній машині потрібні свої настроювані псевдо-компоненти, що імітують даний залізо – процесор, оперативна пам’ять, відеокарта, жорсткий диск і т. п. з приставкою «віртуальний».
Незважаючи на використання VM фізичного обладнання, у неї немає абсолютного доступу до зовнішніх ресурсів системи. Будь-яка критична помилка шкодить тільки внутрішній системі, реальна ОС від цього ніяк не страждає.
Взаємодія з реальною системою
Середа імітації працює як звичайна програма має звичний віконний інтерфейс. Взаємодія з внутрішньою системою відбувається за допомогою миші і клавіатури. Для обміну файлами з реальною ОС працює звичайне перетягування. З допомогою налаштованих комбінацій клавіш можна легко перемикатися між двома системами.
Практичне застосування
Як варіант, VM годиться для використання декількох віртуальних серверів на одному фізичному комп’ютері. Нерідко віртуальну машину застосовують для виявлення шпигунських програм, вірусів і вразливостей в програмах, викачаних з неперевірених джерел. VM необхідна для тестів чергових збірок операційних систем (виявлення помилок і недоліків). Також її можна використовувати для безпечного серфінгу в інтернеті: заражені файли не потрапляють за межі оболонки.
Джерело: http://superfly.org.ua/
